У яких випадках державному реєстратору прав для проведення державної реєстрації подається згода органу опіки та піклування? Згідно статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Слід зазначити, що нормами Цивільного кодексу України встановлено вимогу про те, що малолітні та неповнолітні особи мають право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, які забезпечують їх побутові потреби, відповідають їх фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість. Зазвичай, такі дрібні правочини не є операціями щодо нерухомого майна, оскільки будь-яке нерухоме майно має достатню ціну. Згідно вимог статті 177 Сімейного кодексу України, батьки малолітньої особи не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
✅ укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
✅видавати письмові зобов’язання від імені дитини;
✅відмовлятися від майнових прав дитини.
Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою особою зазначених правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої особи вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. Нормами зазначеної Постанови не передбачено подання державному реєстратору дозволу органу опіки та піклування для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, право власності та/або право користування на яке належить, у тому числі, малолітній або неповнолітній особі. Тобто, державному реєстратору потрібно чітко провести розмежування між «державною реєстрацією» та «укладенням правочину»: укладання правочину це саме вчинення особою будь-яких дій, що зумовлюють настання певної події, що має юридичні наслідки, а державна реєстрація – це підтвердження державою того факту, що зазначені юридичні наслідки вже настали.
Дозвіл органів опіки та піклування вимагається на стадії укладання правочину, але не на стадії державної реєстрації прав на таке майно, тому державні реєстратори не вправі вимагати від заявників дозволу органу опіки та піклування для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
