Державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать, а тому створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю. Однак трапляються ситуації, коли у держреєстрації вам може бути відмовлено. Що ж може стати причиною цього?
Підстави для відмови у державній реєстрації речових прав та їх обтяжень:
– заявлене речове право, обтяження не підлягають держреєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
– заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
– подані документи не відповідають вимогам, встановлених Законом;
– подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
– наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно і їх обтяженнями;
– наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
– заяву про держреєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем;
– після завершення встановленого Законом строку не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про держреєстрацію прав;
– документи подано до неналежного суб’єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
– заяву про держреєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
– заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
– заявник звернувся із заявою про держреєстрацію права власності щодо майна, що, відповідно до поданих документів, відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
Відмова в державній реєстрації прав із перелічених підстав не застосовується у 4 випадках. У разі:
1) наявності помилки в Державному земельному кадастрі, що виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки, невідповідність меж земельної ділянки, зазначених у Державному реєстрі земель, її дійсним межам);
2) невідповідності площі земельної ділянки, зазначеної в Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення);
3) невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру;
4) зміни найменування акціонерного товариства у зв’язку зі зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство.
